УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ)

УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСЛА́ТИ (ВСЛА́ТИ), устелю́, усте́леш, док., перех., розм. Те саме, що устеля́ти. Кімнати її він услав килимами (Шиян, Вибр., 1947, 5): В огороді хмелинонька Грядки устилає (Чуб., V, 1874, 280); Пада листя із тополі, устилає темний дол [діл] (Гонч., Вибр., 1959, 116); * Образно. Довго хмарами небо покрите було. Довго землю встилали тумани (Олесь, Вибр., 1958, 70); Квітчає парк червоним листом Карнизи, ліхтарі, дроти, Встилає килимом барвистим Майдани, вулиці, мости… (Вирган, В розп. літа, 1959, 35). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 500.